І.М. Дзюба
Енциклопедія Сучасної України

«Енциклопедія Сучасної України». Том 8

Енциклопедія Сучасної України

ОКБ Яковлєва
Літак Як-40

Літак Як-40
Створений під керівництвом Генерального конструктора О.С. Яковлєва. Перший політ виконано 21 жовтня 1966 року. Серійне виробництво літака здійснювалось на Саратовському авіаційному заводі у 1968-1981 роках. Всього виготовлено 1011 одиниць. Це перший літак СРСР, який у 1972 році отримав сертифікат льотної придатності в країнах західного світу (Італія, Німеччина). Основні льотні дані: Злітна вага, кг – 16100 Максимальна швидкість, км/год – 600 Максимальна висота польоту, м – 12 300 Корисне навантаження – 24 пасажири (або 2720 кг вантажу) Літак оснащений трьома двоконтурними турбореактивними двигунами АІ-25 тягою по 1500кг, створеними під керівництвом Генерального конструктора О.Г. Івченка на Запорізькому МКБ «Прогрес». Ідею двоконтурного ТРД запропонував у 1941 році А.М. Люлька – випускник КПІ 1931 року, основоположник вітчизняного турбореактивного двигунобудування, Генеральний конструктор авіаційної техніки. Літак передано до Державного політехнічного музею при НТУУ «КПІ» Національним авіаційним університетом України в липні 2012 року. На його базі створено навчально-лабораторний стенд.

Літак Як-40

Єгор і Микита Зігура
Пам'ятник Калініну Костянтину Олексійовичу (1887-1938)

Пам'ятник Калініну Костянтину Олексійовичу (1887-1938)
Костянтин Олексійович Калінін народився 5 лютого 1887 року у Варшаві в родині військового. Брав участь у революційному русі. Після закінчення в 1912 році з відзнакою Одеського піхотного училища служив на Далекому Сході в артилерійському дивізіоні. Учасник Першої світової війни. У жовтні 1916 року закінчив Гатчинську військову авіаційну школу. Воював на Румунському фронті. Нагороджений орденами. За доби Української революції і Визвольних змагань послідовно служив в арміях УНР, Директорії та в Червоній армії. З 1926 року К. О. Калінін – головний конструктор Харківського авіаційного заводу, з якого вийшов перший серійний літак К-2 у 1927 році та вдало проведені випробовування санітарного літака К-3. У жовтні 1928 року літак К-4 був нагороджений золотою медаллю на Міжнародній авіаційній виставці в Берліні – перший з літаків радянського виробництва. Того ж року розпочато серійне виробництво пасажирського літака К-5, який разом із літаком К-4 витіснили машини іноземних марок із повітряних ліній СРСР (до 1940 року був основним лайнером «Аерофлоту» на внутрішніх лініях, використовувався до 1943 року, всього збудовано 260 екземплярів з різними двигунами). В 1933 році пройшов льотні випробовування К-7 – експериментальний багатоцільовий літак-гігант, розрахований на 120 пасажирських місць, який можна було використовувати і в якості бомбардувальника, і десантного літака, і важкого пасажирського. Проте через недоліки в конструкції та у зв’язку з аварією під час чергової посадки літак був повернений на вдосконалення, а в 1935 році роботи над літаком були припинені у зв’язку зі зміною концепції радянського літакобудування. В 1935-1937 роках К. О. Калінін — головний конструктор авіаційного заводу № 18 (м. Вороніж, РРСФР). В 1937 році ним був створений перший у світовій практиці літакобудування безхвостий бомбардувальник К-12 («Жар-птиця»), який став одним із провісників сучасних надзвукових літаків. 1 квітня 1938 року К. О. Калінін був заарештований за безпідставним звинуваченням в антирадянській діяльності та шпигунстві, а 22 квітня 1938 року розстріляний – єдиний з усіх репресованих радянських авіаконструкторів.

Пам'ятник Калініну Костянтину Олексійовичу (1887-1938)

Олійник М.О.
Пам'ятник Мікуліну Олександру Олександровичу (1895 – 1985)

м. Київ, Україна

Пам'ятник Мікуліну Олександру Олександровичу (1895 – 1985)
На початку 1930-х років під керівництвом Мікуліна створено перший радянський авіаційний двигун рідинного охолодження М-34, на базі якого в подальшому було побудовано ряд двигунів різної потужності і призначення. Двигунами типу М-34 (АМ-34) оснащувалися бомбардувальники ТБ-3 і рекордні літаки АНТ-25 на яких встановлено світові рекорди дальності перельоту - 12411 км, союзний тривалості перельоту – 75 год., здійснено перельоти з СРСР до США через Північний полюс. Двигун встановлювався на ряд інших радянських літаків у 30-х роках ХХ століття. Двигун АМ-35А встановлювався на винищувачах МіГ-1, МіГ-3, бомбардувальниках ТБ-7 (Пе-8). Під час Другої світової війни Мікулін керував створенням форсованих двигунів АМ-38Ф і АМ-42 для штурмовиків Іл-2 та Іл-10. У 1943 - 1955 роках Мікулін - головний конструктор дослідного авіамоторного заводу №300 в Москві. Під його керівництвом створено ряд турбореактивних двигунів різної тяги в тому числі АМ-3 для бомбардувальника Ту-16, М-4, пасажирського лайнера Ту-104. Паралельно з конструкторською і виробничою роботою, Мікулін викладав у Московському вищому технічному училищі ім. М.Е.Баумана і у Військово-повітряній інженерній академії. У 1955 він був відсторонений від роботи в авіаційній промисловості. Йому було 60. Він зайнявся проблемами збереження здоров’я, запропонував низку ідей, частина яких застосовувалася в санаторному лікуванні. Коли Міністерство охорони здоров’я відмовилося видати книгу, присвячену медичній тематиці, під приводом відсутності у нього медичної освіти, академік у віці 76 років вступив до медичного інституту, а у 81 рік захистив дисертацію з медицини на матеріалі підготовленої ним книги. Тоді вона була опублікована під назвою “Активне довголіття”.

Пам'ятник Мікуліну Олександру Олександровичу (1895 – 1985)

Окреме конструкторське бюро заводу №183 (Харків)
Танк Т-34/85

Середній танк Т-34/85
Танк є модернізованим зразком танка Т-34 прийнятого на озброєння у 1939 році. Т-34 розроблений Окремим конструкторським бюро заводу №183 (Харківський паровозобудівний завод, нині завод ім. В.О. Малишева). Для багатьох конструкторів робота над танком стала фатальною. Так було спочатку заарештовано а потім розстріляно: головного конструктора дизельного двигуна В-2 Костянтина Челпана, начальник конструкторського бюро танкобудування Опанаса Фірсова, керівника окремого конструкторського бюро Адольфа Діка і ряд інших співробітників. Конструкція танка відповідала вимогам військового відомства, за параметрами вогнева потужність, рухливість, захист випереджала всі зарубіжні аналоги того часу. Конструкція Т-34 сьогодні є класичною. Важливим критерієм танка була технологічність виробництва. 30% часу виробництва танка припадало на зварювання броні та різних за складом металів і сплавів. Впроваджені розробки інституту зварювання під керівництвом Евгена Патона прискорили виробництво бронекорпусів у 10 раз. Перевагою Т-34 перед аналогами було використання швидкохідного дизельного двигуна В-2 розробленого КБ цього ж підприємства. На основі В-2 розроблено понад 40 моделей двигунів танків САУ, катерів, тракторів, що теж є рекордним. В 1943 р. назріла необхідність модернізації танка Т-34 для боротьби з найновішими машинами супротивника. В січні 1944 року на озброєння прийнято танк Т-34 з гарматою 85 мм в новій просторій башті з бронею 75-52 мм, а з липня 1944 р. - 90-75 мм. Гармата С-53 дозволяла боротися з кращими машинами Вермахту на відстанях 500 -1500 м. Двигун потужністю 500 к.с. з вдосконаленою трансмісією надавав необхідної рухливості. Корпус з 45 мм. бронелистами раціонального нахилу. Загальна маса танка 32 т. дозволяла рухатись з максимальною швидкістю 55 км/год. Саме цей танк з назвою Т-34/85 став найвідомішим у світі. Він оптимально поєднував найважливіші параметри танка - рухливість, вогневу потужність та захист. До 1958 року виготовлено близько 30,5 тис танків Т-34 (Т-34/85). Даний зразок виготовлений у 1944 році, брав участь у Другій світовій війні, використовувався військовою частиною Західного військового округу, пройшов модернізацію в 70-х рр. після ремонту та демілітаризації на Львівському бронетанковому заводі переданий у 2006 до музею.

Танк Т-34/85

Локомотив-проект Народного комісаріату важкої промисловості
Маневровий танк-паровоз типу 0-3-0 серії 9П №17485

Муром

Маневровий танк-паровоз 9П
Останній радянський паровоз нормальної колії. Паровоз 9П (9 – й тип паровоза, заводське позначення) – маневровий танк-паровоз типу 0-3-0, що випускався в Радянському Союзі з 1935 по 1957 рік. Конструкція танк-паровозу дозволяла розмістити запас води та палива на паровозі, а не в тендері (причепному вагоні). Паровоз 9П був розроблений Локомотив-проектом НКВП в 1934-1935 роках, виготовлявся Коломенським, Муромським та Новочеркаським паровозобудівними заводами протягом 1935 – 1957рр. На паровозі встановлювалася двоциліндрова парова машина одинарного розширення, для спрощення виробництва лівий і правий циліндри були однаковими. Поршні і циліндри чавунні. Деталі кривошипно-шатунного механізму піддавався цементації і високочастотному гартуванню. Для зменшення радіусу повороту колеса середньої осі не мали реборд. У 1939 році конструкція паровоза була вдосконалена.Збільшено обсяг водяних баків з 5 до 6,5 куб.м, встановлено паросушарку, змонтовано електроосвітлення, змінено конструкцію будки і вугільний ящик. Котел став повністю зварним. Буксові підшипники почали виготовляти зі сталі з наплавленням з свинцевого бронзи замість бронзових. Паровоз 9П використовувався для маневрових робіт на залізничних станціях, для підвезення вантажів на промислових підприємствах до кінця ХХ ст. За окремими повідомленнями паровоз отримав прізвисько "Клоп". Було виготовлено 2900 паровозів 9П різних модифікацій Зчіпна вага 45500-54000 кг. Мінімальна крива повороту радіусом 40 м. Потужність 320 к. с. Максимальна швидкість 35 км/год. Використовувався протягом 1954-1965 років на маневрових роботах на Дарницькій ТЕЦ. З 1965 р по 1974 р - на Київській ТЕЦ-3 "Київенерго". Після тривалої стоянки відремонтований і переданий до музею.

Танк-паровоз серії 9П
Маневровий танк-паровоз типу 0-3-0 серії 9П №17485